Новий погляд на Кобзаря

        9 березня 2019 року відзначається 205-й річниця від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Здавалось би, що нового можна сказати про Великого Тараса? Як по-новому поглянути на його особистість і творчість? Усе досліджено, описано, обговорено.

Виявляється, можна.

«Діоген» — одна з картин Кобзаря,

У кожного – свій Шевченко, і кожний іде до нього по-своєму, більшість – через творчість Тараса Григоровича. «Кобзар» Т.Г. Шевченка для мільйонів українців і сьогодні є настільною книгою. Шевченкове слово хвилює, навчає, допомагає шукати відповіді на болючі питання сучасності, додає сил і наснаги в боротьбі за вільну і незалежну Україну. 

Вище часу. Чому Шевченко - символ українців, пророк і геній, а водночас - людина серед людей

 

Борець за волю чи геніальний мислитель, поет чи прозаїк, живописець чи скульптор, актор чи режисер, філософ чи просвітитель? Ким був громадянин світу і пророк української нації Тарас Григорович Шевченко

 Він народився у рабській родині, ще маленьким став круглим сиротою і ріс у цілковитій бідності й тотальній безвиході. Та все ж знайшов шлях з тунелю кріпацтва, став відомим на весь світ, створював нев'янучі світові шедеври в різних жанрах, закохував у себе аристократок і навіть викликав на себе увагу самого російського царя.  

Із 47 років його земного буття  24 роки - рабство, 10 років - солдатська служба в Мангишлаку,  а лічені роки відносно спокійного життя -  це роки боротьби і просвіти, пошуку правди і творення вічного в мистецтві. 

Його називають нашим пророком і символом, Великим Кобзарем і українським генієм. Останнім часом усе більше уваги дослідники і просто цікаві шукають у його біографії "невідоме" і "пікантне", а саму біографію ще більше переплітають міфами, легендами і домислами. Його талант - безмежний і багатогранний, а шлях у безсмертя - це шлях, як тепер модно називати, - успіху. Хто він насправді - символ, пророк, геній чи людина серед нас і чим цікавий Шевченко для наших сучасників, особливо підростаючого покоління? Щоб бути символом, потрібно бути справжнім..

За кожним символом стоїть жива людина, Символ - це трактування постаті нащадками. У світі було багато геніальних поетів, мистців, політичних діячів. На жаль, не всі вони були настільки гарними людьми. Шевченко - геніальна людина, Людина, що залишалася собою завжди і за будь-яких обставин... "Караюсь, мучуся, але не каюсь..." - так написав він в одному з листів. І це - його життєва позиція.   Осягнути постать Тараса Григоровича непросто хоча б тому, що в його постаті поєднана величезна кількість іпостасей, його таланти - воістину незмірні, а короткий життєвий шлях - короткий лише за кількістю років, але дуже довгий, коли його міряти його діями і вчинками. Він не вписувався в рамки свого часу, тому що завше ішов попереду його. Не мав страху і не запобігав перед авторитетами, не плазував, не просив. Його сила волі, наполегливість, вміння бачити світ під власними кутами зору, помножені на талант і працелюбність, явили світові в його особі:

  • поета, прозаїка, перекладача, публіциста;
  • живописця, скульптора, художника, майстра офорту і  графіки, фотографа, маляра, ілюстратора;
  • актора, співака, режисера, драматурга, театрального критика;
  • мандрівника, винахідника, археолога;
  • філософа, просвітянина, історика.

Автопортрет.

Сила пророчого слова

Написати книжку, яку б українці клали на столах поряд з "Біблією" - це вже бути обраним на землі.  Його твори - це вся Україна на долоні, це правда і відвертість, це така сила, яка підіймала дух, загартовувала, відроджувала українців, причому у всі часи, у будь-які періоди життя його народу. Любов автора до народу, до рідної землі, а також мова - співоча, мелодійна, дзвінка -  викликали захоплення і широкий відгук у душах читачів.  

Його письменницький спадок  багатогранний і глибокий:  поезії, поеми, прозові твори і твори драматичні. А починав свою творчість із балад. В 1837 року Т. Шевченко написав першу баладу «Причинна». У перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка». Казковий світ, який малює у них автор, - насправді світ болючої реальності. 

У 1840 р. вийшла  тоненька книжечка під назвою «Кобзар», а з нею прийшло і визнання поетичного таланту Шевченка.  Вихід першого "Кобзаря" став епохальним явищем і таким буде у всі часи.   За життя поета, незважаючи на цензурні утиски, побачила світ майже третина його поезій. Так, "Кобзар" вийшов тричі (останній раз двома мовами). Крім того, видавалися "Катерина", "Гайдамаки", "Гамалія", "Наймичка", "Тополя", "Тарасова ніч", "Псалми Давидові", "Іван Підкова". 

 

Перший "Кобзар" Т.Г.Шевченка.

 Український Рембранд

Шевченко - наш український Рембрандт. Малюнки супроводжували його все життя, і становлення його як художника відбулося ще раніше, як поета.  "Наш Кобзар мав великі успіхи в графіці, за що отримав срібну медаль у Петербурзькій академії. Як живописець наслідував Карла Брюллова, був його точним  послідовником. Як графік  і рисувальник він - геніальний. Йому вдавалося 3-4 тонами передати життя в рисунку.  На той час офорт (азотна кислота українською мовою) - це було новаторство Шевченка для Східної Європи. Офортом травлять малюнки, продряпані  голкою на цинкових або мідних пластинах. Відбитки з пластин дешевші, ніж картини маслом, їх міг придбати пересічний мешканець тодішньої України-Русі. Отож Шевченко був новатором не лише на своїй землі, а й далеко за нашими межами.

 

Діти малюють за мотивами творів Шевченка. Фото Е. Межула.

Прославився він і як талановитий ілюстратор, а також портретист,  живописець і графік. Як відомо, саме талант до малювання відкрив йому дорогу на волю, впустив до мистецької еліти. 835 творів - саме таку кількість творів нараховує доробок Шевченка у образотворчому мистецтві. Загалом Кобзар створив більше 1000 живописних творів за 30 років, 278 картин вважаються втраченими.

 У 1842 році було створено найвідоміший твір українського живопису - портрет "Катерина", написаний за мотивом однойменної поеми. 

 

 Офорти "Живописна Україна

В одному з листів до свого друга Тарас Шевченко писав: "...хочу рисувать нашу Україну (...) Я нарисую її в трьох книгах, а в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а в другій теперішній людський бит, а в третій історію". Не всі ці плани здійснилися, бо в 1847 році Тараса Шевченка, учасника таємного Кирило-Мефодіївського товариства, заарештували.

Крім цього, художник написав понад 150 портретів і більше півсотні автопортретів у самобутній манері.  

 

Палітра та халат Шевченка-художника.

Людина серед нас

Тому і люблять, і називають своїм батьком українці Шевченка, бо він був людиною, образ якої викристалізувався в нації за всі роки її існування і втілився в ньому. Талантом, безперечно, генієм, але людиною - щирою і доброю, відкритою і співчутливою, а водночас безмежно сильною.

 «Нас змусили бачити у Шевченкові похмурого страждальця, -  пише професор Леонід Ушкалов. - Але це не так: він був великим життєлюбом і жартівником. Сміх - важлива складова Шевченкового портрету. Є згадки, що він часто організовував такі собі замальовки-пародії на своїх друзів і виконував їх так мило, що найгучніше реготав той, кого пародіював Шевченко. Ця риса нікуди не поділася й після заслання. Як згадував Пантелеймон Куліш, до заслання у Шевченка була рука гладіатора, а повернувся такий змарнілий, що на руках світилася кожна жилка... Та почуття гумору не втратив».

У збірнику «Тарас Шевченко у приватному житті» можна прочитати багато цікавого про побут і уподобання Тараса Григоровича. Так, у  розділі про кулінарні смаки Юлія Єрмоленко, завідувач меморіального музею                  Т.Г. Шевченка "Хата на Пріорці", пише, що Шевченко  не був гурманом. Але любив смачно попоїсти, а серед улюблених страв Тараса Григоровича був борщ із сушеними карасями.

 

Борщ, який готують на день народження Шевченка у музеї "Хата на Пріорці". Фото Ю. Єрмоленко.

 9 березня - день народження людини, яку знає і любить світ і яка любила нас, свій народ, і зробила все можливе для того, щоб ми утвердилися як велика сильна нація. Людина - кріпак і академік, людина з надлюдськими обдаруваннями і надлюдською силою, яку він витратив винятково на свій народ, так і не створивши власної родини. Його родиною були ми всі, його діти, нащадки, спадкоємці.  Він - більше, ніж українець, а по-праву - пророк і геній. З днем народження нашого Тараса, Україно!

Величний день в історії України

22 січня – величний день в історії України. 1919 року на Софіївській площі у Києві був проголошений Акт воззєднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. 

         Так сталося, що протягом багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi та єдиної територiї. Українськi землi були під гнітом багатьох держав: Росiї, Литви, Угорщини, Речi Посполитої, згодом Румунiї, Чехословаччини.

Продовжити

День партизанської слави

День партизанської слави особливий, як для добровільних захисників Батьківщини, які внесли вагомий вклад в Перемогу у Другій Світовій війні, так і для всього українського народу. Масовість участі українського народу у війні з фашистськими загарбниками та сила опору в роки Другої Світової війни в Україні були одними з основних факторів безумовної і остаточної перемоги над окупантами.  Одним із потужних центрів всенародної боротьби в тилу ворога була окупована, але не скорена Україна. На захопленій українській землі ворог встановив жорсткий окупаційний режим, який супроводжувався масовим терором, насильством і пограбуванням мирного населення. За роки окупації майже 4,5 млн. населення України стали жертвами розбою, більше 2 млн. гітлерівці відправили на каторжні роботи до Німеччини.

Боротьба на тимчасово окупованих територіях України набрала форми партизанської війни, стала однією з активних форм участі найширших народних мас у розгромі ворога.

З перших днів окупації України ворог намагався придушити підпільно-партизанський рух. В умовах жорстокого окупаційного режиму на окупованій території України у 1941–1944 роках активно діяли 3992 підпільні партійні комітети, організації і групи, 558 підпільних комсомольських і молодіжних організацій і груп, в яких брало участь понад 103 тисяч підпільників. Від рук фашистських катів загинуло біля 80 тисяч підпільників. Не повернулись до своїх родин, до мирної праці більше 100 тисяч партизанів.

Збройну боротьбу з ворогом і його посібниками вели 46 партизанських з’єднань і 1993 партизанські загони, бригади і розвідувально-диверсійні групи чисельністю понад 518 тисяч партизанів. Крім цього, в інших формах боротьби з ворогом брало участь майже 1 мільйон 400 тисяч громадян України.

Волноваський район перебував під німецько-фашистською окупацією з 14 жовтня 1941 року по 13 вересня 1943 року. У цей період на території району діяли партизанський загін, розвідувальна група і підпільна патріотична група. Вони налічували загалом у своєму складі 35 чоловік, з них 25 чоловік загинуло.

Партизанський загін був сформований у жовтні 1941 року у складі 24 чоловік. Командиром загону був затверджений Поляцковий Йосип , комісаром – Михайленко Іван. Місцем дислокації загону був визначений Великоанадольський ліс.

У місті Волновасі з жовтня 1941 по вересень 1943 року діяла розвідувальна група під керівництвом лейтенанта Червоної Армії Василя Шапінського, залишеного командуванням радянських військ з радіостанцією для збору і передачі розвідувальних даних. Група складалась із шести чоловік. Вони збирали відомості про пересування, скупчення військ

противника, розташування складів, писали й розповсюджували листівки, проводили антифашистську пропаганду серед населення, а також серед словацьких і румунських солдат місцевих гарнізонів. В.І. Шапінський після визволення міста Волновахи радянськими військами у вересні 1943 року повернувся до своєї частини. Пізніше, навесні 1944 року він загинув при виконанні чергового бойового завдання.

Паралельно і спільно з цією розвідувальною групою у Волновасі діяла патріотична група під керівництвом Федора Стрижака. Вона складалася з п`яти чоловік. Підпільники збирали розвідувальні дані для групи В.І. Шапинського, корегували нальоти на станцію Волноваха радянських літаків. У списку цієї підпільної групи записані як загиблі:

Білецький Михайло Васильович,

Стрижак Федір Семенович,

Тесля Іван Герасимович.

Немеркнучою славою покрили себе видатні організатори і керівники підпільно-партизанського руху в Україні: Д Коротченко, начальник Українського штабу партизанського руху Т. Строкач, легендарні партизанські командири і комісари С. Ковпак, О. Федоров, О.Сабуров,        М. Наумов,        М. Попудренко, С. Руднєв, П. Вершигора, І. Бовкун, та багато інших партизанських вожаків.

Унаслідок виконання завдань, партизанами України було знищено 465 тисяч ворожих солдатів і офіцерів, пущено під укіс 5019 військових ешелонів, підірвано і знищено 1566 танків і бронемашин, 13535 автомобілів, 820 гармат і мінометів, збито і знищено на аеродромах 211 літаків, підірвано 607 залізничних та 1589 шосейних мостів, розгромлено 411 ворожих гарнізонів і поліцейських станів, 56 штабів військових частин, звільнено від фашистської окупації сотні міст і сіл України. Це була вагома допомога армії, яка вела запеклі бої на фронтах Другої Світової війни.

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані звання Героя Радянського Союзу.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

  • Ban Pr
  • Ban Urad
  • Ban Vr
  • Ban Don

© 2019  Волноваська районна державна адміністрація. Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний сайт.

logo
Донецька область,
   м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, 1
(06244) 4-14-37
vrga@volnov.dc.ukrtel.net