Історична довідка про визволення м.Волноваха.

Місто Волноваха Донецької області було звільнено від німецько-фашистських загарбників 10 вересня 1943 року військами Південного фронту в ході Донбаської операції.


З огляду на важливе оперативне значення залізничного і шосейного вузла Волноваха, німецько-фашистське командування перетворило місто в сильний опорний пункт оборони, провело інженерні роботи, наситило залізничні насипи вогневими точками, стягнуло для оборони міста великі сили піхоти, артилерії і танків.
Головний удар по ворожому угрупуванню, що обороняла Волноваху, командування 5 гвардійського кавалерійського корпусу поклало на 11-у гвардійську козацьку дивізію (командир - полковник СЛАН Леонід Олексійович), посилену батареями 150-го ІПТАП і гвардійського мінометного полку PC. З півночі шляху відходу німців на захід відрізали козачі полки 12-ї гвардійської кавалерійської дивізії, а з півдня - 63-а кавалерійська дивізія.
Спільно з козацькими дивізіями 5 гвардійського кавалерійського корпусу (командир - генерал-майор Селіванов Олексій Гордійович) удар по Волновасі наносили бригади 2 гвардійського механізованого корпусу (командир - генерал-лейтенант Свиридов Короп Васильович).
8 вересня командування Червоної Армії, оперативно оцінивши обстановку в місті, вирішило придушити основні точки супротивника міццю своєї артилерії. Командир 14-го винищувально-протитанкового артполку полковник Чижевський особисто очолив прицільну стрілянину бойових розрахунків 76-міліметрових гармат, вражаючи прямою наводкою вогневі засоби «по спалахах» одне за іншим. В одній з артилерійських дуелей «ітапівці» втратили свого командира, фашисти теж зазнали тоді значні втрати. 
У ніч на 10 вересня козачі полки 11-ї кавалерійської дивізії,дотримуючись максимальну тишу, майже впритул підійшли до південно-східної і південної окраїн міста. Всю ніч велася ретельна розвідка рубежу оборони противника і розташування його вогневих точок, а на світанку раптовим ударом на південно-східну околицю міста Волновахи першими увірвалися ескадрони 39-го гвардійського козачого полку під командуванням майора А. М. Кочкарьова.
Зім'явши оборону німців, козаки, ведучи запеклий вуличний бій, почали наполегливо просуватися в глибину міста.Вогневу підтримку ескадрону ефективно надавали батареї 182-го гвардійського артилерійського полку під командуванням майора Ф. С. Шелеста.
Ескадрон 41-го гвардійського козачого полку під командуванням майора Г. Е. Шаповалова, за підтримки 71-го танкового полку і батареї 150-го винищувально-протитанкового артилерійського полку, на світанку опанував залізничною станцією і, ламаючи впертий опір гітлерівців, повів наступ на центр міста.
З метою нарощування удару по місту командир 11 кавалерійської дивізії наказав 37-му гвардійському кавалерійському полку перейти в наступ на південно-західну частину міста.
На 10 годину ранку з півночі і сходу в місто стали прориватися танки гвардійських механізованих бригад 2-го танкового корпусу. Гітлерівці не змогли витримати концентричних ударів наступаючих радянських військ, згорнули оборону і почали поспішно відходити на захід в напрямку на Валер'янівку та Іванівку.
До 16-ї години 3-а гвардійська стрілецька дивізія (командир - генерал-майор Цаліков Кантемир Олександрович) спільно з доданими їй рухливими частинами повністю очистила місто і станцію від противника. Через два дні, тобто 12 вересня, вся територія району була повністю звільнена від німецько-фашистських загарбників. 
Тільки в бою за Волноваху гвардійці - козаки знищили понад 700 ворожих солдатів і офіцерів, захопили 60 чоловік полоненими, 17 гармат, 12 мінометів, 13 танків, 6 самохідних установок, понад 100 бронетранспортерів, бронемашин, вантажівок, мотоциклів, 4 літаки, 7 справних паровозів , близько 600 вагонів з військовим майном ворога, кілька складів з боєприпасами, продовольством і фуражем.
Танкісти 71-го танкового полкуна захід від міста Волновахи звільнили від фашистського рабства кілька сотень радянських жінок, дівчат і хлопців, яких відступаючі гітлерівці збиралися насильно викрасти в Німеччину.
Багато воїнів відзначилися в боях за Волноваху. Командири кавалерійських взводів Воскобойников і Красильников особистим прикладом захоплювали козаків.
У рукопашній сутичці Воскобойников і Красильников знищили близько десятка гітлерівців. Танковий екіпаж лейтенанта Кретова на підступах до міста Волновасі, пробиваючи шлях шабельного ескадрону, увірвався в оборонні укріплення противника і знищував гітлерівців не тільки влучним вогнем своїх кулеметів, а й тиснув їх гусеницями свого танка. 
За успішні бойові дії по звільненню важливого залізничного вузла Приазов'я і південного Донбасу всьому особовому складу, який брав участь у визволенні Волновахи Верховний Головнокомандувач І.В. Сталін наказом від 10 вересня 1943 року оголосив подяку, а особливо відзначилися в цих боях 3 гвардійської стрілецької дивізії, 11 гвардійської кавалерійської дивізії, 12 мотострілецької бригади, 5 гвардійської механізованої бригади, 6 гвардійської механізованої бригади, 65 танковій бригаді було присвоєно почесне найменування «Волноваська», в Москві було дано салют 12 артилерійськими залпами з 124 гармат.
При звільненні Волноваського району загинуло близько 1300 осіб, які поховані в 55 братських могилах - практично у всіх населених пунктах району.
На гранітних плитах великий братської могили, що в центральному сквері Волновахи, висічені десятки прізвищ: російських, українських, вірменських. Тут, поруч зі своїми артилеристами похований і їх командир – підполковник А.А.Чижевський, поруч зі своїми солдатами - командири підрозділів В.Ф. Абрезанов і А.А.Нариманов. На честь воїнів-визволителів у місті названі вулиці Чижевського, Наріманова, Орлова, Каневського, Селіванова, Артеменко.
Рішенням Волноваського міської ради звання «Почесний громадянин міста» присвоєно А.Д.Воробйову, А.Д.Каневському, А.З.Півоварову, М. Ф. Орлову.
З року в рік буде передаватися пам’ять про подвиг тих, хто самовіддано і мужньо відстоював свободу Батьківщини, бився за кожен метр рідної землі, за наше мирне життя і благополуччя. Ім’я кожного солдата вписано в історію країни та всього людства.
Велика перемога, ювілей якої ми нині відзначатимемо, не прийшла сама собою. Вона здобута мужністю й героїзмом кожного солдата на фронті. Завдяки таким безстрашним воїнам наш район відомий такими героями, як Микола Ізраілевич Брозголь – народився в 1912 році у с. Затишне Волноваського району. Працював після закінчення семирічки на сільському вітряку.
У діючий армії з червня 1941р. 24-а гвардійська окрема важка гарматна артилерійська бригада( 38-ма армія, 1-й Український фронт), якою командував полковник Брозголь, у вересні 1943 р. забезпечувала форсування військами ріки Дніпро та захоплення плацдарму, а на початку листопада сприяла частинам армії в визволенні Києва. За вміле командування бригадою при форсуванні річки Дніпро та при штурмі м. Київ, проявленні при цьому мужність та героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16.05.1944 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами орденом Леніна, 4 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Червоної Зірки, орденом Б. Хмельницького 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.
Помер у 1974 році. В с. Затишне Волноваського району встановлена меморіальна дошка на честь Героя.
Костянтин Якович Талах народився у 1908 році в с. Бугас Волноваського району. Закінчив Маріупольське педагогічне училище, працював вчителем початкової школи в сел. Чигари( Донецька область).
Учасник Великої Вітчизняної війни з вересня 1943 року. Відзначився у боях на річці Молочна, в визволенні Приазов`я, Мелітополя, Кримського півостріва.
Командир відділення 690-го стрілецького полку ( 126-та стрілецька дивізія, 2-га Гвардійська армія, 4-й Український фронт) молодший сержант Талах відзначився у боях при визволенні міста Армянськ (Крим) і штурмі Ішунських позицій в квітні 1944 року. Незважаючи на важкі втрати, дивізія пішла у наступ. Сержант Талах знов виявився попереду. Він знищив дзот, декілька інших вогневих точок та значну кількість солдат і офіцерів противника і разом зі своїм відділенням увірвався у Армянськ. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16.05.1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті в боротьбі з німецько- фашистськими загарбниками і проявлену при цьому мужність та героїзм молодшому сержанту Талаху К.Я. присвоєно почесне звання Героя Радянського Союзу. 
Старшина Талах загинув при форсуванні ріки Нєман під прусським містом Тильзитом( нині м. Совєтськ) 20 жовтня 1944 року. Там же і похований. Його ім`ям названі вулиці в с. Бугас Волноваського району і в м. Совєтськ. 
В с. Бугас встановлена меморіальна дошка і бюст Героя.

  • Ban Pr
  • Ban Urad
  • Ban Vr
  • Ban Don

© 2018 Волноваська районна державна адміністрація. Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний сайт.

logo
Донецька область,
   м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, 1
(06244) 4-14-37
vrga@volnov.dc.ukrtel.net