День пам’яті жертв Голодомору.

    Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Кожного року в Україні прийнято вшановувати пам’ять загиблих від штучного голоду, організованого радянською владою в XX столітті. Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.

Утім, серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливо сумне місце займає Голодомор 1932-1933 років.  За даними істориків, протягом 1932-33 років жертвами голоду, що виник внаслідок адміністративних заходів радянської влади в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна втратила від 10 до 25% свого населення, втрачаючи по 25 тисяч осіб за день, по тисячі – за годину, по 17 – щохвилини. Як стверджують фахівці, якби Україна не пережила Голодомору, її населення нині було б удвічі більшим – до 100 млн. осіб.

    Кожне українське село у ті страшні роки мало свою книгу смерті, у якій записували тих, хто помер від голоду – вік, національність, стать. Було таких книг десятки тисяч, а дійшло до нашого часу лише декілька – книги скорботи були вилучені і знищенні. Чорне вороння зграями літало над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

    Ті, що жили в 1932-1933 роках, хотіли одного – вижити. Мільйони людей тоді не могли навіть цього. У них забрали їжу, щоб убити голодом. У батьків наших батьків, їх батьків хотіли забрати пам’ять – їм забороняли згадувати про голодомор. Більшість мовчала, однак були ті, хто не міг забути. Наші батьки знали про голодомор дуже мало. Навіть ті їхні ровесники, котрі знали про масштаби і причини трагедії, не могли відкрито про це говорити.

    Голод, як зброя - дуже страшний. І не тільки тому, що вбивав фізично. Він вбивав і тих, хто виживав, потім. Просто згадувати про це було дуже важко.        Обставини, як люди виживали, були важкими і часто дуже страшними. Тому ця травма відсунулася кудись в підсвідомість і не проговорювалася. Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.

   У День пам’яті жертв голодоморів українців традиційно закликають вшанувати   заморених голодом хвилиною мовчання або молитвою, відвідати поминальне богослужіння, згадуючи вбитих комуністичним тоталітарним режимом співвітчизників. Незабудьте запалити свічку пам’яті на своєму вікні… В пам’ять про наших бабусь і дідусів, які не знали, як це наїстися донесхочу.   Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

  • Ban Pr
  • Ban Urad
  • Ban Vr
  • Ban Don

© 2020  Волноваська районна державна адміністрація. Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний сайт.

logo
Донецька область,
   м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, 1
  +38(06244) 4-14-37