Реєстрація Товариства на підставі модельного статуту

Одним з основних моментів у процедурі створення підприємства є розробка установчих документів, в яких відображаються важливі відомості, пов’язані з його існуванням та діяльністю. Наразі чинне законодавство з метою спрощення реєстрації та ведення бізнесу в Україні надало можливість суб’єктам господарювання створюватися та діяти на підставі модельного статуту, що після його прийняття стає установчим документом.

Про особливості державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту інформує головний спеціаліствідділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Наталія Нагорська.

Діяльність на підставі модельного статуту може здійснювати лише господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Жодні інші організаційно-правові форми юридичних осіб не можуть використовувати модельний статут. Так, Товариство обирає модельний статут при створенні, або ж переходить на нього в будь-який момент після створення.

До переваг модельного статуту можна віднести те, що більшість його положень наведено в декількох варіантах, серед яких засновник товариства при його створенні (або при переході) обирає найбільш прийнятний та бажаний для себе варіант. Підпункт із позначкою «*» є рекомендованими і обираються (застосовуються) для формування редакції статуту за варіантом «за замовчуванням». Водночас обрати варіант,відмінний від варіанта «за замовчуванням»,можливо лише у випадку реєстрації створення товариства (або переходу) при поданні документів в електронній формі. У разі подання документів у паперовій формі вважається, що обрано варіанти «за замовчуванням».

Отже, аби зареєструвати товариство на підставі модельного статуту, до органу державної реєстрації необхідно подати заяву та примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників про створення юридичної особи (підписи засновників засвідчуються нотаріально). За бажанням заявника може надаватися заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Товариства, які діють на підставі власного установчого документу (статуту), у будь-який час може бути прийнято рішення про здійснення своєї діяльності на підставі модельного статуту. Таке рішення приймається ¾ голосів учасників товариства, якщо інше не передбачено чинним статутом. Для державної реєстрації переходу товариства на діяльність на підставі модельного статуту до органу державної реєстрації подати заяву про державну реєстрацію переходу та примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) відповідного рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (підписи на посвідчуються нотаріально).

Товариство, що здійснює діяльність на підставі модельного статуту, також може прийняти рішення про перехід на діяльність на підставі власного установчого документа. Для державної реєстрації переходу з модельного статуту на діяльність на підставі власного установчого документа товариство подає, окрім заяви про перехід та рішення органу управління, також установчий документ юридичної особи. Підписи на примірнику оригіналу рішення та на установчому документі юридичної особи засвідчуються нотаріально.

Плата за проведення державної реєстрації створення товариства на підставі модельного статуту або переходу на нього не стягується.

Окремо слід зазначити, що Товариства, які діяли на підставі модельного статуту, затвердженого постановою Уряду від 16.11.2011 р. № 1182 «Про затвердження модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю», вважаються такими, що перейшли на діяльність на підставі модельного статуту, затвердженого Постановою від 18.06.2019 №367, шляхом обрання варіантів «за замовчуванням».

З метою отримання роз’яснень з будь-яких питань державної реєстрації, оскарження дій державних реєстраторів можна звернутися до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за телефоном (06264) 42481, або спрямувати листа на поштову чи електронну адресу: вул. Ярослава Мудрого, 39/3, м. Краматорськ, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Як і коли можна звернутись до Європейського суду з прав людини?

У Європейському суді з прав людини можна оскаржити лише порушення державою в особі її органів, установ, організацій, посадових осіб чи інших владних суб’єктів прав людини або основоположних свобод, які передбачені Європейською Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини та Протоколів до неї.

До таких прав, наприклад, відносяться право на життя, заборона катувань та іншого нелюдського поводження, право на свободу пересування, право на свободу асоціацій, право на справедливий суд, право на свободу вираження поглядів та віросповідання тощо.

Більш детальну інформацію можна знайти на сайті Міністерства юстиції України www.minjust.gov.ua або Європейського суду з прав людини www.echr.coe.int

Європейський суд з прав людини розглядає лише заяви стосовно порушень прав та свобод, гарантованих Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Звертатися до Суду можуть як громадяни України, так і особи без громадянства або іноземці, як повнолітні, так і неповнолітні особи, дієздатні, так і недієздатні особи, суд також може прийняти заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими. Важливо лише, щоб особа була постраждалою (жертвою) від порушення прав чи свобод, гарантованих Конвенцією, вчиненого однією або кількома державами-учасницями Конвенції.

Особа може звернутися до Європейського суду з прав людини лише після того, як вичерпано усі доступні ефективні національні засоби юридичного захисту, зокрема, коли справу було розглянуто усіма судовими інстанціями України. Заяву до Європейського суду з прав людини можна подати протягом шести місяців з дня ухвалення остаточного рішення національного суду. Якщо ж національний суд зволікає з розглядом справи, тоді право на звернення зберігається протягом усього часу зволікання, аж до вирішення українським судом справи.

Пам’ятайте, що Європейський суд з прав людини не виконує роль національного суду і не є вищою інстанцією відносно національних судів. Він не може скасовувати чи змінювати рішення національних судів. Не можна скаржитись до Суду лише з тих підстав, що особа не задоволена рішенням національного суду. Під час розгляду індивідуальних заяв Суд вирішує питання про те, чи справді держава допустила порушення взятих на себе зобов’язань в межах Конвенції та протоколів до неї. І за умови визнання факту порушення застосовує відповідні заходи впливу.

Перед звернення до Суду обов’язково слід проконсультуватися із юристом, що має досвід ведення таких справ.

Відповідачем у Суді завжди є уряд держави, проти якої подається заява. Україну як відповідача у Європейському суді з прав людини представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

Маємо надію, що надана інформація допоможе громадянам у реалізації своїх прав.

Юстиція Донеччини відкрита для людей!

ПРИМІРНИК ДРУКОВАНОГО ВИДАННЯ: СУЧАСНІ АСПЕКТИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ

Сьогодення, в епоху, коли Інтернет впевнено відвоював простір серед інших засобів масової інформації щодо поширення та розповсюдження інформації, друковані видання залишаються основним видом періодичного видання, що виходить через певні проміжки часу, яке містить офіційні матеріали, оперативну інформацію та статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань.

Історично первісний задум контролювати владою змістовність видань змінився ідеями довічного збереження документальної спадщини держави, надання широкого доступу до неї за рахунок державної реєстрації та бібліографічного обліку інформаційного потоку.

Про основні аспекти сучасного збереження примірників друкованих видань розповідає провідний спеціаліст відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Олег Горб.

Обов’язковий примірник документів – примірник різних видів тиражованих документів, який передає його виробник на безоплатній або платній основі юридичним особам, визначеним чинним законодавством. До видів документів, віднесених до обов'язкового примірника, законодавець визначає й текстові видання.

Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає, що контрольні примірники періодичних і таких, що продовжуються, видань відразу після надрукування безоплатно надсилаються редакцією засновникові (співзасновникам) і реєструючому органу.

Слід відмітити, що засновник (співзасновники) зберігає(ють) право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації протягом одного року з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію. У разі пропуску цього строку без поважних причин реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію таким, що втратило чинність, та вносить відомості про це до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Тому ненадання контрольного примірника реєструючому органу є підставою для скасування факту державної реєстрації друкованого видання.

Також постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 року «Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів» затверджує перелік одержувачів обов’язкового примірника видань, серед яких включено й Міністерство юстиції.

Аналіз обліку надходження обов’язкових примірників зареєстрованих у Донецькій області друкованих засобів масової інформації свідчить проте, що серед 680 зареєстрованих видань тільки примірники 30 видань надходять до юстиції Донецької області.

Така статистика, по-перше, об’єктивно пов’язана із тим, що окремі видання не пройшли відповідну перереєстрацією у зв’язку із тимчасовою окупацією окремих територій Донецької області або фактично припинили своє розповсюдження, однак засновники не вжили заходів офіційного припинення випуску. В той же час навіть контрольні примірники тих видань, перереєстрація яких відбулась у зв’язку із реформуванням друкованих засобів масової інформації, пов’язаним з їх роздержавленням, до теперішнього часу не надано Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області. Юстиція Донеччини закликає засновників видань забезпечити своєчасне вирішення питання доставляння примірника до реєструючого органу за поштовою адресою: вул.Ярослава Мудрого, 39/3, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, а також наголошує на необхідності вжиття заходів, передбачених чинним законодавством, щодо припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

Окремо хотілось би звернути увагу, що для забезпечення збереження інформаційного фонду України, необхідного для подальшого вивчення, аналізу історичних процесів подій, викладених у засобах масової інформації, одержувачами друкованих видань визначено й Національну бібліотеку імені В.І. Вернадського (Голосіївський пр., 3, м. Київ, 03039), яка має найповніший спеціалізований газетний фонд в Україні.

Слід наголосити, що порушення порядку надсилання контрольних примірників тягне за собою адміністративну відповідальність.

З огляду на викладене, своєчасне надання реєструючому органу, а також іншим обов’язковим одержувачам друкованих видань є запорукою як забезпечення дотримання законодавства, так і внеском для збереження інформаційного фонду.

Детальні консультації з питань державної реєстрації друкованих засобів масової інформації можна отримати за телефонами: 0626442500, 0626417446.

Прийняття спадщини у вигляді частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю

Закон України від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значно спростив процедуру вступу до товариства з обмеженою відповідальністю у випадку прийняття спадщини у вигляді частки (або частини частки) в статутному капіталі Товариства.

Про процедуру внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( далі - ЄДР) інформує  Головний спеціаліст відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Наталія Нагорська.

Для того щоб стати учасником Товариства, замість учасника який помер (оголошений судом безвісно відсутнім або померлим), його спадкоємцю необхідно звернутися до державного реєстратора або нотаріуса та надати:

  • оригінал або нотаріально посвідчену копію свідоцтва про право на спадщину;
  • оригінал заяви довільної форми про вступ до Товариства (підпис на такій заяві посвідчується нотаріально);
  • заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР;
  • документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР.

Якщо спадкоємців декілька, кожен з них може звернутися до реєстратора (нотаріуса) самостійно та надати заяву лише стосовно тієї частини частки яку він успадкував.

Цей перелік документів є вичерпним і будь-яких інших документів надавати реєстратору (нотаріусу) непотрібно. При цьому, якщо померлий був не єдиним учасником Товариства, згода інших учасників Товариства, на вступ до Товариства нового учасника, замість померлого, також непотрібна.

            При зверненні до реєстратора (нотаріуса) з приводу внесення вищевказаних змін спадкоємцю необхідно пред’явити документ, що відповідно до закону посвідчує особу.

            Слід мати на увазі! У свідоцтві про право на спадщину в обов’язковому порядку повинні бути зазначені:

  • назва і код ЄДРПОУ Товариства, в якому успадкована частка (або частина частки);
  • номінальна вартість частки (її частини) у статному капіталі, яку успадкували (додатково розмір успадкованої частки (її частини) може визначатися у відсотках).

Подавати вищевказані документи можна будь-якому реєстратору або нотаріусу в межах тієї області в якій зареєстровано Товариство як особисто так і через представника. У разі подання документів представником додатково подається оригінал або нотаріально засвідчена копія документа, що підтверджує його повноваження.

Часто виникає питання, а чи потрібно взагалі в такому випадку вносити зміни до статуту, якщо до ЄДР вже внесений запис про нового учасника Товариства? У зв’язку з цим слід зазначити, що якщо статут Товариства містить інформацію про учасників Товариства, то його зміст все ж таки потрібно привести у відповідність до даних ЄДР. Для внесення таких змін необхідно скликати загальні збори учасників Товариства та затвердити нову редакцію статуту Товариства виключивши з нього інформацію про померлого учасника Товариства та включивши інформацію про його спадкоємця (спадкоємців). Якщо померлий був єдиним учасником Товариства, в такому разі спадкоємець сам приймає рішення, яким затверджує нову редакцію статуту Товариства.

Після затвердження, нова редакція статуту разом із протоколом загальних зборів (або рішенням учасника), яким вона затверджена та заявою про державну реєстрацію змін надається до державного реєстратора або нотаріуса, для здійснення відповідних реєстраційних дій. Підписи учасників на новій редакції статуту та на протоколі (рішенні) про затвердження статуту в новій редакції, посвідчуються нотаріально.

            Разом з тим, відповідно до Закону, наявність у статуті інформації про учасників Товариства не є обов’язковою. Тож, затверджуючи нову редакцію статуту, такі відомості з нього взагалі можна виключити, адже на цей час джерелом інформації про учасників Товариства є в першу чергу дані ЄДР.

            Слід також пам’ятати, що якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини встановленого законодавством, спадкоємці (спадкоємець) учасника, частка якого у статутному капіталі Товариства становить менше 50 відсотків, не подали заяву про вступ до Товариства, така померла (оголошена судом безвісно відсутньою або померлою) особа може бути виключена із учасників з Товариства (за рішенням загальних зборів решти учасників цього Товариства). Юстиція відкрита для людей!

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ НЕРУХОМОСТІ ТА БІЗНЕСУ СУБ'ЄКТАМИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

Наразі організаційну основу суб’єктів державної реєстрації нерухомості та бізнесу складають виконавчі органи міських рад (міст обласного значення) та районні державні адміністрації. На відміну від інших суб’єктів державної реєстрації вищезазначені органи в обов’язковому порядку набули повноважень з питань державної реєстрації та забезпечують зберігання реєстраційних справ.

В той же час виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного значення) також можуть набути повноважень з питань державної реєстрації у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Крім того, суб’єктами державної реєстрації є акредитовані суб’єкти та нотаріуси, які є держаними реєстраторами.  

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі разом - Закони) саме суб’єкти державної реєстрації уповноважені забезпечувати проведення державної реєстрації.

Безпосередньо державну реєстрацію здійснюють державні реєстратори, які перебувають у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації. Законами визначено, що державний реєстратор – це, зокрема, громадянин України, який відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України.  

З 1 січня 2019 року Мін'юстом запроваджено експериментальний проект з організації визначення професійної компетенції осіб, які мають намір здійснювати функції державного реєстратора, процедура якої визначена постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2018 № 860 та здійснюється шляхом автоматизованого анонімного тестування. Особі, яка успішно пройшла автоматизоване анонімне тестування, видається сертифікат про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації, зразок та опис якого затверджується Мін'юстом.

Також, Закони передбачають й контроль за діючими державними реєстраторами, в тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – Реєстри).        

Процедура здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, визначена Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990.

За результатами проведених перевірок Мін'юст, у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації згідно з положеннями Законів, приймає рішення, зокрема, про тимчасове блокування чи анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб’єкта державної реєстрації до Реєстрів та скасування акредитації. Разом з тим у разі прийняття зазначеного рішення Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб’єкту державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб’єкта. Однак, на практиці неможливості забезпечення таких заходів через відсутність у відповідного суб’єкта державної реєстрації державних реєстраторів.

За таких умов, суб’єктам державної реєстрації, які відповідно до чинного законодавства обов’язково забезпечують державну реєстрацію нерухомості та бізнесу, необхідно заздалегідь прогнозувати можливі ризики, пов’язані із звільненням державних реєстраторів, перебуванням у соціальних відпустах, тощо та заздалегідь вживати заходи належного кадрового забезпечення з цих питань.

Крім того, слід враховувати положення зазначеної постанови під час призначення на посади державних реєстраторів у виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, районних, держадміністраціях або укладення трудових договорів із акредитованими суб’єктами державної реєстрації, а також щодо державних реєстраторів, стосовно яких Мін’юстом прийнято рішення про тимчасове блокування доступу до Реєстрів зокрема, перед відновленням їм доступу до відповідного Реєстру.

Тому, з метою уникнення загрози залишення певного району чи міста без отримання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації суб’єктам державної реєстрації необхідно завчасно передбачати укомплектування посад державного реєстратора.

Відповідальність за вчинення булінгу

До прийняття змін до законів щодо протидії булінгу (цькуванню) відповідальності за його вчинення в Україні не існувало. З прийняттям нового закону було запроваджено адміністративну відповідальність. Відтепер вчинення булінгу (цькування) стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб караються штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин.

У разі вчинення булінгу (цькування) неповнолітніми до 16 років, відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування). Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Булінг, його ознаки, види

Що таке булінг?

У 2019 року вступили в силу норми закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який визначає поняття булінгу. 

Булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Які ознаки булінгу?

Типовими ознаками булінгу є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
  • наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

 

Які  є види булінгу ?

Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:

  • фізичний(штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
  • психологічний(принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
  • економічний(крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
  • сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
  • кібербулінг(приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
  • 1
  • 2

  • Ban Pr
  • Ban Urad
  • Ban Vr
  • Ban Don

© 2019  Волноваська районна державна адміністрація. Використання будь-яких матеріалів, що опубліковані на цьому сайті, дозволяється при умові посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на офіційний сайт.

logo
Донецька область,
   м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, 1
(06244) 4-14-37
vrga@volnov.dc.ukrtel.net